Коли зникає народна мова – народу нема більше!..
Доки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ…
Костянтин Ушинський
9 листопада у Великогаївській ЗОШ I-III ступенів учнями 10 і 5 класу була проведена тематична лінійка, присвячена Дню української писемності і мови, яку підготували вчитель української мови та літератури Онуферко Ірина Іванівна, вчитель музики Батюк Юлія Володимирівна та педагог – організатор Мудра Ольга Мирославівна. В цей день вшановували пам'ять приснопам’ятного писателя нашого, літописця Нестора, автора «Повісті минулих літ», якого називають «батьком української історії і словесності».
Учні розповідали про важливу роль мови у житті народу, декламували вірші. Вчителі, батьки і учні із захопленням слухали виступаючих. Справжньою окрасою цього заходу був виступ ансамблю дівчат під керівництвом вчителя музики Батюк Юлії Володимирівни із піснею «Україна». Учні старалися донести до кожного слухача, яке значення має для всіx нас, українців, рідне слово. Адже мова наша українська – це золотий запас голосу душі народної, з якого ми виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо право іменуватися народом українським. Вона лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співучий народ – добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий. Мова, яка довгі десятиліття утискалася, виганялася з рідного дому, все ж вижила і набирає сили, адже вона – душа народу, а душу не можна вбити, доки живі люди. Понад усе в світі вороги нашого народу прагнули позбавити український народ його чарівної мови, так як добре знали, що коли нема мови – нема нації, нема народу. Та все ж вона, мов фенікс, піднялася, воскресла з попелу і руйнування і заговорила, заспівала на повний голос. За молитвами нашого святого Нестора – літописця хочеться випросити кожному українцю усвідомлення великої сили української мови, бо це не просто засіб спілкування, це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам'ять, найцінніші надбання віків, це музика, мелодика, барви буття, це корінь духовності людини.
Доля мови формує долю народу. І ніхто, крім нас самих, про нашу мову не подбає.
Хочеться, щоб кожен українець пам’ятав слова Василя Сухомлинського: «Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі».
Тож любіть рідну українську мову, плекайте її, дбайте про неї, адже це дорога спадщина віків і поколінь!
Кравчук Ірина, учениця 10 класу
.
Коментарі
Дописати коментар